Прихід до школи є переломним моментом у житті дитини. Адже відбувається перехід до нового способу життя і умов діяльності, нового положення в суспільстві, нових взаємин як з дорослими, так і з однолітками.

Треба врахувати, що відмінна риса положення школяра полягає в тому, що навчання є відтепер для нього обов’язковою діяльністю, і дитина повинна знати, що за неї вона несе відповідальність перед учителем, школою, сім’єю. Безумовно, всі діти зазнають труднощів при адаптації до нових умов навчання і виховання. Треба врахувати, що навчання в школі може викликати деякий дискомфорт для психічного здоров’я школяра. Це пов’язано, по-перше, з певними стресовими станами, яким піддається школяр (залежно від індивідуальних особливостей це можуть бути: постійні критичні зауваження на адресу дитини, що викликають страх приниження; обмеження в часі, що приводить до страху не встигнути виконати завдання у відведений час тощо). По-друге, з великою кількістю інформації, що пропонують переробити школяреві (часто не з огляду на його вікові та індивідуальні особливості). По-третє, нераціональна організація виконання домашнього завдання вдома (дитина не встигає відпочити, відновити сили, внаслідок чого виникає постійний стан втоми і загальмованості). Таким чином, діти напружені як психологічно (невизначеність, тривога, відчуття дискомфорту та ін.), так і фізично (новий режим дня, підвищені навантаження та ін.). Це часто приводить до певних наслідків, що у першу чергу позначається на процесі навчання. Тому в цей період від батьків потрібна певна як моральна, так і психологічна підтримка в процесі адаптації.

Батькам майбутнього першокласника необхідно врахувати, шо саме психологічна готовність до навчання забезпечує адаптацію дитини до школи.

Слід зазначити, що позитивно впливає на адаптацію:

• своєчасність переходу від гри до навчання;
• відвідування дошкільної установи, а, отже, наявні навички спілкування з однолітками;
• правильне виховання в сім’ї;
• усвідомлення дитиною свого положення школяра, а також підготовка до школи з боку батьків, що полягає у посиленні особистісного значення навчання в школі;
• у постановці певних пізнавальних завдань перед дитиною;
• у підготовці до можливих проблем, що виникають у процесі навчання, при цьому підкреслюється, що наполегливість і працьовитість допоможуть у подоланні цих труднощів.

Перші місяці навчання дитини викликають багато запитань у батьків. Одне із найпоширеніших з них: як же допомогти дитині в навчанні? Як привчати до самостійності при виконанні домашнього завдання? Психологи вважають, що батьки, у першу чергу, повинні запам’ятати наступні правила:

1. 1. Визначити час спільної взаємодії дитини з дорослими (наприклад, 20-30 хв. з дитиною активно співпрацює дорослий, а потім дитина працює якийсь час самостійно). При цьому треба врахувати, що, по-перше, поступовий час активного співробітництва скорочується, а час самостійної роботи збільшується, а, по-друге, тривалий час виконання уроків виснажує сили дитини і у неї втрачається позитиви мотивація.
2. Необхідно батькам знати темп роботи своєї дитини, щоб вона могла працювати в оптимальному для неї темпі. Завдання батьків — підтримувати цей темп (наприклад, повільне для дитини виконання завдання «розхолоджує» дитину, а швидке — створює нервозну обстановку) і служить причиною швидкого стомлення).
3. Часто школярам потрібна не стільки допомога з якого-небудь предмета, скільки допомога в поточній навчальній ситуації. Батькам треба «розглянути», у чому полягає їхня допомога.
4. При допущенні помилки дитиною дорослий повинен зробити так, щоб дитина сама знайшла цю помилку, а не вказувати на неї. Для того, щоб допомогти дитині знайти свою помилку, дорослий повинен спростити завдання, вирішивши яке дитина змогла б самостійні виявити і виправити свою помилку.

У той же час батьки повинні враховувати свої особливості, які можуть «нашкодити» дитині при адаптації до школи:

У швидкої і рухливої матері буде викликати роздратування повільна дитина: «Швидше!». Дитина поспішає, квапиться і знову помиляється. У цьому випадку матері слід запастися терпінням і підлаштуватися під темп роботи дитини.

• Якщо у сім’ї по відношенні до когось із членів сім’ї використовується агресивно-диктаторський стиль відносин, то він проектується на дитину. Це приводить до страху в дитини бути покараною і ображеною.
• Якщо батьки перебувають в розлученні, то матері необхідно утриматися від коментарів на зразок: «Ти такий неповороткий, як і твій батько». Таке відношення може викликати почуття неповноцінності в дитині.
• У завжди незадоволених всім батьків росте тривожна дитина, яка у всьому невдоволенні батьків бачить свою провину.

Загальна стратегія поводження батьків з метою допомоги дітям для їх більш успішного навчання. Для цього батьки повинні:

• встановити стосунки з дітьми, що характеризуються теплотою, турботою та любов’ю;
• вивчити реальні можливості своєї дитини і вселяти в них віру в успішність своїх дій;
• спонукати дітей до виконання не тільки шкільних, але й додатковий завдань;
• контроль за дітьми повинен бути авторитетним (як прояв батьківської уваги);
• підтримувати і стимулювати інтерес дітей до пізнання, обговорювати разом з ними прочитані книги, обговорювати різні інтелектуальні та пізнавальні проблеми;
• уміти слухати дітей, подавати приклад доброзичливого спілкування.

Психологічна напруженість проходить через півтора-два місяці. Якщо дорослий, який перебуває поруч, спокійно і планомірно здійснює режимні моменти, надає правильну, у тому числі й психологічну, допомогу дитині, то її напруженість падає. А зняття психічної напруги стабілізує й фізичний стан дитини. Вона уникає перевантажень, стомлення, зниження працездатності. Крім того, прагнення до позитивних взаємин з дорослими організовує поводження дитини: вона зважає на їхні думки та оцінки, намагається виконувати правила поведінки.

Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі

став приємною подією в житті всієї родини

РЕЛАКСАЦІЙНІ ВПРАВИ

«У складних умовах навчальної діяль­ності, наприклад, під час контрольних робіт, іс­питів, фізичної підготовки, в учнів часто виникає необхідність здійснити вольову мобілізацію. У цьо­му випадку можуть виявитися зручними в засто­суванні експрес-методи, які дозволять вирішити якесь власне завдання. Ці прийоми вольової са­морегуляції взяті зі шкіл східних єдиноборств.

 «Вольовий подих»

Прийміть вихідне положення стоячи, розслабтеся, встановіть глибокий, рівний подих. Потім, дихаючи рівно й спокійно, одночасно під­німіть руки до рівня грудей долонями нагору, зі­гніть їх у ліктях і відведіть лікті назад. Після цього зробіть спокійний видих з одночас­ним повільним опусканням рук долонями донизу. Під час видиху послідовно напружуються м’язи рук, плечового пояса, живота, ніг. Мож­на уявити, що руки, що опускаються, пресують повітря, що перебуває в легенях, і направляють його долілиць, у землю. Після закінчення види­ху напруга м’язів припиняється. Вправа повторюється до появи впевненості у своїх силах і готовності організму діяти з максималь­ною віддачею.

Вправа «Збудливий подих»

 Прийміть вихідне положення стоячи, розслабтесь, установіть рівний, глибокий подих, одночасно піднімаючи руки нагору й схрещуючи їх перед собою. Після цього, напружуючи всі м’язи тіла, особли­во м’язи живота, різко відкривши рот, опускаю­чи руки через сторони , зробіть видих. Наприкінці видиху зберіться із силою й різко виштовхніть із легенів залишок повітря. Під час видиху видайте гортанний звук. Вдих і видих робіть повільно. Трикратне повторення цієї вправи дозволяє мо­білізувати сили й активізувати діяльність.

Вправа «Приємно згадати»

 Вправа заснована на використанні та­кого механізму психічної саморегуляції, як само переконання. У випадку непевності у своїх силах при вирішенні будь-якого завдання рекоменду­ється уявити й проаналізувати досвід успішного розв’язання аналогічних проблем у минулому. Зрештою потрібно твердо сказати собі: «Я вирі­шував завдання й складніше, вирішу й це!».

Ці вправи необхідно засвоїти з учнями під час занять. Далі варто повідомити учням про те, що вправи, з якими вони ознайомилися під час за­нять, бажано використовувати щодня в процесі підготовки до занять у школі, під час підготов­ки до іспитів.

«Контраст»

Вправу «Контраст» засновано на «законі маят­ника»: мимовільне розслаблення тієї або іншої групи м’язів за допомогою її напруги. Щоб роз­слабити, наприклад, стопи й гомілки, потрібно викликати у відповідних м’язах напругу, ви­тягнувши ноги й із силою потягнувши носки на себе. Можна розслабити область навколо рота, попередньо із силою стиснувши для цього губи. Можна розслабити стегна, якщо перед цим нада­вити стопами на підлогу, ніби силкуючись під­няти себе зі стільця.

Зусилля, з яким виробляється попередня на­пруга, не має бути граничною. Деякі групи м’я­зів під час робо­ти з вправами типу «Контраст» вимагають особ­ливо обережного й м’якого вико­нання. Так, на­приклад, зовсім неприпустиме значне напруження очних м’язів, а для людей, які не займаються спортом, — і м’язів черевного преса. Якщо якась вправа ви­кликає неприємні або хворобливі відчуття, кра­ще зовсім відмовитися від її виконання.

Під час виконання вправ, що навантажують м’язи обличчя, в учасників може виникати по­чуття незручності один перед одним. Зазвичай воно виражається в нападах сміху, відмові від занять, відмові від окремих вправ або в марних спробах виконати завдання, не втрачаючи при цьому «належного» виразу обличчя. Особливо часто це трапляється в групах, сформованих зі знайомих між собою людей. Опір і невдово­лення можна запобігти або значно послабити, якщо виконувати вправи тільки із заплющени­ми очима. Ще радикальніше розв’язання про­блеми — вимкнути світло під час виконання таких вправ.

Ведучий. Сядьте зручніше. Стисніть праву руку в кулак. Стискайте міцніше, майже з максималь­ним зусиллям! Через 10-12 секунд вільно опус­тіть руку на стегно, заплющіть очі й прислухай­теся до відчуттів у кисті й правому передпліч­чі. Сконцентруйтеся на цих відчуттях протягом трьох хвилин. Повторіть вправу ще раз.

«Уявна картина»

Інструкція. Сядьте зручніше, не напружуючи м’язів. Не схрещуйте руки, ноги або кисті рук. Відпочивайте, дайте вашому тілу розслабитися.

Глибоко вдихніть, втягуючи повітря поступово через ніс, поки легені не наповняться.

Видихніть поступово, теж через ніс, поки повніс­тю не звільните легені. Спробуйте робити це рит­мічно. Не стискайте й не видихайте все разом.

Або

«Ресурсні образи»

 Згадайте або придумайте місце, де ви почували б себе в безпеці й вам було б спокійно. Це може бути квітучий луг, берег моря, галяви­на в лісі, освітлена теплим літнім сонцем. Уявіть собі, що ви перебуваєте саме в цьому місці. Від­чуйте пахощі, прислухайтеся до шелесту трави або шепоту хвиль, подивіться навколо, дотор­кніться до теплої поверхні піску або шорсткого стовбуру сосни. Намагайтесь уявити це як мож­на чіткіше, у дрібних деталях.

Спочатку вправа буде даватися важко, тому нею можна оволодіти вдома, у тиші, перед сном або перед підйомом, якщо є час.

Щоб не боятися спізнитися, виділіть собі 20-30 хвилин (цього часу цілком достатньо) і поставте будильник, щоб не думати про час. У міру оволодіння технікою, посилення обра­зів ви зможете використовувати її в стресових ситуаціях.

«Способи зняття нервово-психічної напруги та як управляти своїми емоціями»

Коли ви відпочиваєте між заняттями під час під­готовки до іспитів, іноді важливо витратити на це мало часу, але відпочити максимально. Я пе­релічу деякі способи, а ви можете вибрати ті, які підійдуть вам. От ці способи:

• спортивні заняття;
• контрастний душ;
• прання білизни;
• миття посуду;
• своє напруження вкласти у жмакання газет­ного аркуша, зробити цю кульку якнаймен­ше й закинути подалі. Іншу газету порвати на дрібні шматочки, потім викинути на смітник. З іншої газети зліпити свій настрій. Зафарбу­вати газетний розворот (малювання плямами, пальчикове малювання гуашшю);
• потанцювати під музику, голосно проспівати свою улюблену пісню;
• погуляти в тихій місцевості на природі.

Негативні емоції заважають нам приступитися до роботи або продовжувати роботу, заважають зібратися з думками. Як можна допомогти собі в ситуації, коли ви вже відчуваєте ці емоції?

• Можна розрядити свої емоції, висловившись тим людям, які зрозуміють і поспівчувають.
• Якщо ти один, можеш побити подушку або вичавити мокрий рушник — це допоможе роз­слабитися, тому що зазвичай під час негатив­них емоцій більша частина енергії збираєть­ся в м’язах плечей, у верхній частині рук і в пальцях.
• Зробити будь-які спонтанні звуки — напру­ження може бути «замкнено» у горлі.

Можна використовувати такий прийом, як подих: три-чотири коротких видихи поспіль, потім така ж кількість коротких вдихів.

ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ та

ДЕРЖАВНА ПІДСУМКОВА АТЕСТАЦІЯ –

СИТУАЦІЯ ТРИВОЖНА, АЛЕ БЕЗПЕЧНА

ПОРАДИ БАТЬКАМ